ЩО ПОТРІБНО ДЛЯ КРАЩОГО ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ ПІДЛІТКУ

Щоби навчання підлітків було ефективнішим, їм варто навчитися добре планувати, ставити собі маленькі цілі, працювати над систематичністю свого навчання.У підлітковому віці проявляється яскраво виражена непосидючість у хлопців і більша сумлінність у дівчат. “У дівчат раніше відбувається мієлінізація нервових волокон, які йдуть із кори до інших структур, – Мієлін формує біоречовину мозку й забезпечує швидке передавання імпульсів. Лобна кора в дівчат раніше починає контролювати всі інші процеси. Відповідно, у хлопців знижується успішність, а в дівчат навпаки” Поради: 1. “Для підлітків важливо позбутися такого підходу до навчання, коли за один день чи вечір треба все вивчити”. 2. Їм потрібно розділяти матеріал на менші цілі й підходити до їх вивчення систематично. Наприклад, по годині щодня. Важливо, щоби були регулярність і самоорганізація. Цілі мають бути конкретними. Не “сьогодні я буду вчитися годину”, а “сьогодні до певної години я прочитаю параграф, до вечора зроблю план проєкту тощо”. 3. За всі докладені зусилля важливо винагороджувати себе. “Насправді найбільша проблема – не те, що діти не здатні запам’ятати щось, а те, що вони не розуміють матеріал, над яким працюють. Таке навчання перетворюється на механічне запам’ятовування” Коли вчитель усвідомлює, що ефективним навчанням є тоді, коли дитина розуміє матеріал, тоді починає застосовувати інші форми викладання. Коли в дитини набирається багато прогалин у розумінні, то з часом вона не здатна слідувати за навчанням і її успішність падає. Під час карантину цей ризик поглиблюється. “Справа в якості самого процесу навчання й розуміння матеріалу, над яким учні працювали останні кілька місяців. Є великий ризик, що під час дистанційного навчання школярі назбирали багато прогалин. Вони будуть давати про себе знати, коли діти повернуться до навчання. Важливо, щоби вчителі звертали на це увагу”. Чим більше прогалин у дитини накопичується, тим більший ризик, що в дитина сформується неправильне переконання, що вона взагалі не здатна вчитися, опустить руки й не докладатиме зусиль. Що робити: 1. Щоби впевнитись, що дитина розуміє матеріал, треба застосовувати якомога більше завдань, які змушують виконувати чим більше розумових операцій на одному матеріалі. 2. Вчитель має заохотити дитину поєднати нову інформацію з тим, що вона вже знає. Перше запитання, яке вчитель має поставити дитині, коли вони підходять до вивчення нового матеріалу, – “що ми вже про це знаємо?”. 3. Заохочувати дітей до активного аналізу матеріалу. Це можна робити, ставлячи запитання “що було б, якби…”. Такий метод добре спрацьовує на уроках літератури й історії. Це змушує дитину використовувати ті знання, які вона знає, у певний спосіб їх категоризувати й робити висновки. 4. Варто заохочувати дітей критикувати інформацію, яку вони отримують, – чи згодні з нею. Є дієва вправа: вчитель об’єднує дітей на групи; одна група має довести правдивість певного твердження чи факту, а інша – неправдивість. 5. Заохочувати дітей переповідати інформацію своїми словами. Переказати словами з книжки – найгірший варіант. Коли дитина просто переказує текст наближено до книжки, тоді задіяно мало когнітивних процесів. 6. Стимулювати дитину знаходити практичне застосування знань у своєму житті. Дотичність до особистого сприяє запам’ятовуванню. “Найчастіше можна почути від дітей: “Те, що ми вчимо, немає сенсу”. Але якщо правильно сформувати завдання й попросити знайти застосування цих знань до власного життя, то матеріал стає більш важливим для дитини”. 7. Не варто приділяти увагу виключно кінцевому результату. “Якщо для нас навчання означає – отримати конкретний результат, то ми можемо знецінювати процес навчання й зусилля, які ми докладаємо”. 8. Пояснити дитині, що коли процес навчання йде важко й повільно, воно є найбільш ефективним. Коли нам важко, ми запам’ятовуємо найбільше. Адже зазвичай діти думають: “Якщо мені важко, і процес іде повільно, то потрібно змінити стратегію – почати зазубрювати, тоді я ефективніше вчитимусь”. 9. Ідеальний варіант для ефективного навчання,коли в групі не більше 8-ми дітей. “Клас можна об’єднувати в маленькі групи. Тоді можна ефективно за рахунок самозалучення й навчання одне в одного давати завдання різної складності. І вчителю так легше фіксувати, як відбувається навчання”. 10. Вчити дитину не боятися помилок. Завдяки помилкам, мозок запускає механізм навчання – що йому не робити і як йому робити, щоби не повторити помилку.